Братва, я вам сейчас расскажу историю, которая произошла со мной пару ночей назад. Знаете, у меня был такой план – закупиться закладками и химкой, чтобы потом ночью треснуться вместе с компаньонами. Итак, начну сначала.
Вечер был жаркий, и я сидела на лавочке во дворе, а мой мозольный ноут сдавался от нестерпимого жара. Чтобы снять напряжение, я решила сесть на свежий воздух и попробовать свою везучесть. И тут мне на ум пришла идея сходить в зону, чтобы найти своего дилера – парня по прозвищу Зеленка.
И вот, я стою на углу улицы и жду его. В душе немного нервничаю, потому что в стритовой борде так долго не бывала. Он был таким же расслабленным и улыбчивым, как и я. Вот его искренний смех – музыка для моих ушей.
«Ну привет, дуреха! Что купить хочешь?» – он спросил меня с широкой ухмылкой на лице. Я была готова потратить все свои деньги, чтобы купить больше закладок и химки, чтобы насытить свою душу этим «улейным медом».
Мы пошли в его квартиру, которая находилась на последнем этаже многоэтажки. Зеленка, по-хорошему, говорил, что ему нравится жить так высоко, потому что он может наблюдать за всеми соседями. Я всегда любила наблюдать за людьми, поэтому пришлось мне весьма по душе такая идея.
И вот, мы поднялись на последний этаж и вошли в квартиру Зеленки. Она была небольшая, но уютная. Он предложил мне присесть на диван, и я согласилась. Мы начали болтать о наркотиках, о том, какую форму Зеленка сейчас продаёт – третьяковскую или киселями. Я рассмеялась до слез, потому что эти названия просто шикарные.
«Знаешь, Зеленка, – сказала я. – Мне тут один наркоман на ушко шепнул, что у тебя стоит апер. Это правда?»
«Да брось, сестренка, – ответил он с ухмылкой. – Аперы – это уже прошлый век. У меня только закладки и химка в наличии, так что можешь выбрать на свой вкус.»
Я полистала его ассортимент, и мне понравились парочка закладок с интересным дизайном. Но мои глаза остановились на фиолетовых, таких прям сказочных. Я решила, что это именно то, что мне нужно.
«Дай мне эти фиолетовые закладки, пожалуйста, – попросила я Зеленку. – Похоже, они будут огонь!»
Зеленка отдал мне пакетик с закладками, и я сунула его в карман своих любимых джинс. Потом я еще решила заказать у него химку – THC, по полной программе. Не знаю, что на меня нашло, но я почувствовала себя волшебницей, выбирающей свои ингредиенты для магии.
Уже намного бодрее и веселее я сказала Зеленке, что сейчас мы нужно пойти к Роситке. Она живет в этом же подъезде, на третьем этаже. Я всегда стараюсь знакомиться с соседями, особенно, если они могут быть моими потенциальными компаньонами по вечерним приключениям.
Мы поднялись к Роситке, и она была очень удивлена, когда увидела меня с Зеленкой в своих дверях. Но я сразу же объяснила ей, что мы просто соседи и что я хотела бы познакомиться с ней поближе. Она мило улыбнулась и пригласила нас внутрь.
Мы устроились в гостиной, где было уютно и чисто. Роситка предложила нам попить чайку, и я только ожидала, когда она скажет, что у нее амфа в наличии. И вот она сказала:
«Слушай, ребята, у меня есть амфа. Если заинтересованы, могу вам что-нибудь продать.»
Я просто заболталась от радости. Я знала, что у меня уже есть закладки и химка, а теперь еще и амфа. Вечер обещал быть бурным и незабываемым. Даже Роситка согласилась присоединиться к нашей компании и треснуться на амфе. Ведь с незнакомыми людьми всегда интересно и весело.
И тут мы начали веселиться до утра, употребляя наши наркотики. Мы говорили дурацкие шутки, смеялись до слез и забывали о всех проблемах. Но когда настал рассвет, я поняла, что пора заканчивать этот беспорядочный праздник.
«Спасибо, друзья, – сказала я, благодаря им всем за эту ночь. – Я рада, что познакомилась с вами и провела время в вашей компании.»
Мы обнялись и распрощались, обещая встретиться в следующий раз. Я села в такси и поехала домой, чувствуя, что эта ночь стала для меня новым откровением. Хотя, конечно, мне было немного жалко, что я профукала все свои деньги на эти закладки, химку и амфу.
«Будь что будет», – подумала я, – всегда найдутся новые приключения, новые впечатления и новые возможности.»
И я почувствовала, что впереди меня ждут еще огромные, неизведанные просторы этой наркотической жизни. А вожаком на этом пути для меня станет Зеленка, мой верный дилер и компаньон.
Codein напиток Lean (лин)
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
